Роздуми

Блоґ: Аліса Жуковська

Нещодавно, переглядаючи новини, я побачила репортаж про рівень злочинності серед підлітків, проведений ВООЗ. Яким же був мій подив дізнавшись, що Росія займає перше місце в Європі за цим показником. Та найбільш сумною для мене виявилася статистика по Україні, яка посідає 5 місце у цьому «рейтингу». Розмірковуючи над даною ситуацією, я почала думати про сучасність Буковини… Криміногенна ситуація в Чернівецькій області, звичайно не йде у порівняння зі статистичними даними Східної України. Однак, як часто ми задумуємося про спокій і мир не лише власної оселі, а і оточуючої дійсності? Вийдіть на вулиці, подивіться у очі прохожих, збагніть суть речей, що відбуваються довкола! Ми будуємо ілюзії захищеності та комфорту, ми будуємо примарні ідеали «well-fair-state» у надії втечі від свободи у всеохоплюючу контрольованість делегування нашої відповідальності владі. Та спогляньмо на себе! Наша (без)відповідальність виливається у зростання рівня цін, злочинності та безробіття. Досить вже обіцянок про світле і забезпечене майбутнє! Футуристичні гасла про щасливе життя у справедливій європейській державі обертаються примарою комунізму, що вже ходив Європою…

Дивуюся політикам нашого краю, які будують свою програму на питаннях євро- чи то азійської інтеграції, гаслах двомовності та проблемах корупційних схем. І все не полишає мене думка: чи то нас вважають недолугими профанами, чи то ми і справді лише електорат? Необхідно заявити про себе, нарешті. Мусимо запротестувати проти примітивізму владної експансії, звернути увагу не на роздуті псевдопроблеми загальнодержавного масштабу, а на конкретні турботи нашої громади! Столичні чвари мусять відступитися перед нагальними завданнями, які має вирішувати область. Не дамо заполонити нашу свідомість квазіідеями фальшивих слуг народу, організуймося у силу спротиву дійсним проблемам та клопотам нашого повсякдення!

14 коментарів

А хто має очолити цей рух? Політики цього не зроблять, їм не вигідно і нажаль дивлячись на політичну активність у ЧНУ, молодь намагається стати «справжніми» політиками, як ті які зараз їдуть на вибори.

Слушне зауваження. Особливо щодо нових і молодих політичних сил, які ще проходять процес первісного накопичення капіталу. Однак, думаю, що вливання «свіжої крові» в старі партії дало б певний результат.

Можна було би навести кілька прикладів «молодих» політичних сил і громадських організацій від 2004 р. і понині, результат яких свідчить про протилежне: в Україні кон'юнктура непереможна. Причина, зокрема, у відсутності студентства як реальної соціальної групи, здатної до самоорганізації та спротиву.

В Україні кон«юктура є і, гадаю, буде ще досить тривалий час. Але ця проблема є вирішуваною. Щодо 2004 року, то люстраціх не відбулася із різних причин, серед яких і відсутність „справді молодих політичних сил“.

Великий сумнів, що вона вирішувана на практиці — теорія не відповідає українській дійсності. Можна не пригадувати досвід політичної партії «Пора» і її сьогодення — і теперішні сили, декларовані в якості «молодих», працюють по-старому, незалежно від вікового цензу керівництва. Слово «молодь» поступово втрачає конструктивне наповнення, оскільки «молоді» de facto мало чим різняться від «старих», крім оновлення обгортки.

Згідний, сучасне студентство самоорганізовуватись не здатне!

Принаймні, в одному університеті України — НаУКМА — приклади ефективної самоорганізації «знизу» є. Однак це виключення, як прийнято говорити, тільки підкреслює правило загальної аморфності.

Дякую Тобі Алісочко, що ти є і я маю змогу це читати саме від Тебе! Думав, що вже усі безповоротно оніміли, але ні!
Все чудово, лише треба подумати над механізмом впровадження змін, бо так жити вже просто неможливо!!!
Я думаю, невже усі настільки втратили власну гідність, що дозволяють усьому цьому мати місце, дозволяють принижувати себе до такої степені, що певно давно вже втратили повагу до самих же себе?! о_О

=) Сашко, я думаю, що тут справа не стільки у втраті гідності, як у звичній пасивності. Ми закостеніли у власних злиднях і звикли ходити по колу…

Щодо неспроможності студентства до самоорганізації: це проблеми не лише України, і навіть не пострадянського простору, але загальна тенденція сучасності. Масові і впливові рухи, НАЖАЛЬ, необхідно організовувати згори… Інша справа якого характеру вони набувають… Молодь може дати поштовх, молодь може бути рушієм, але як суб"єкт політичного життя вона повинна мати лідера…

Принцип лідерства та ініціатива «згори» — не одне і те ж. Поняття «згори» чітко асоціюється з номенклатурою, бізнесом та ін. — і це немає спільності з (ідеальною) студентською самоорганізацією та лідерством «знизу».

Гадаю, що оця відсутність внутрішньої ініціативи в молоді поки ще передається з покоління в покоління. Передається вона генетично, проявляючись за певних умов, або ж передається «за допомогою» наших батьків, які виховуючи нас несвідомо прищеплюють нам і певні «радянські комплекси поведінки».

Ініціатива є, але вона таки слабенька… Але я все ж вважаю, що проблема полягає в тому, що її правильно не зорганізовано…

Швидше, мова про відсутність достатньої «критичної маси» організованої ініціативи «знизу». В Україні вона ніколи не була переконливою.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте